Родина Литвинчуків проживала у своєму будинку вчотирьох: пані Руслана, її чоловік, син та невістка. Наступного дня після повномасштабного вторгнення діти виїхали, проте Руслана з чоловіком прийняли рішення залишитись. Не думали, що бойові дії триватимуть довго.

Подружжя застало окупантів у своєму селищі, помічали, як вони ходили по сусідських хатах, нищили чи крали майно. Коли побачили, що машини односельчан обстрілюють, сховали своє авто в надії зберегти. Проте це помітили, і їхній транспорт спіткала така ж доля: «Ми боялись до машини підійти — думали, що замінована», — поділилася Руслана.

21 березня родина прийняла рішення евакуйовуватись із Березівки в Житомирську область до батьків: «Коли прострілили стіни і дах, тоді ми зрозуміли, що треба їхати. Рано зібрались і, коли від’їхали трохи далі від будинку, тоді вже був перший прильот. З рештою машин ми чекали на виїзді, і чоловік з кумом побігли перевірити, що тут, хотіли щось врятувати, але нічого не вийшло». За словами пані Руслани, окупанти заходили до їхнього будинку. Вони знали, що там проживають люди, проте все одно вистрілили по помешканню.

Після 14 квітня родина пані Руслани повернулась додому, спершу гостювали у сусідів, згодом переїхали в будинок, власники якого жили у Києві. Жінка працює в магазині, чоловік із сином бронюють авто для ЗСУ, а невістка викладає у школі.

«Своє є своє», — у майбутньому сім’я планує відбудовуватись, але на це поки що немає ресурсів.

Завдяки OLX Нерухомість встановлено 4-модульний будинок для родини Литвинчук