Родина проживає у селі Дмитрівка, Бородянського району.

Окупація. На території подвір’я родини базувалась Морська піхота з далекого сходу росії. У окупантів там був цілий склад зброї та техніки. росіяни користувались і підвалом, і літньою кухнею, і всією територією родини. “Отут стояв один танк, а трошки далі інший, вони ніби заховались за нами”, – каже пані Наталія.

Родині вдалося виїхати з окупованого селища, а прихисток вони знайшли у Житомирській області, адміністрація виділила для сім’ї будиночок, але всі дуже хотіли повернутися додому.

“Ми повернулися сюди найперші. Ще коли все було заміновано, а на подвір’ї стояли 6 ящиків зі снарядами. Ми збирали й кулі, й уламки, ціле відро куль назбирали. А пізніше вже розміновували територію піротехніки.

росіяни викинули кабачки з погреба взимку і розкидали одразу на клумбі коло погреба. Вони думали що знищили наш врожай та запаси їжі, а кабачки влітку так проросли, такий був букет, ми так були раді! Це був, по суті, наш перший врожай і ми вирішили, що має щось рости, що не може бути тут все занедбане. Після того почали садити багато всього, сильно він нас порадував!”- ділиться родина.

Будинок родини був повністю знищений, залишилась тільки цегла, метал та залишки фундаменту. Перший рік після повернення сім’я проживала у погребі. Там вони собі облаштували й ліжко, й “кухню”. Пізніше громада виділила для родини тимчасове укриття, проте, звісно ж, ця споруда не підходить для постійного проживання.

Пані Наталія мріє відбудовуватись на своїй ділянці та не хоче навіть думати про переїзд в іншу місцевість. “Я тут звикла до всього, я кожен кущик, кожен грибочок у лісі знаю де росте, люблю своїх сусідів, роботу”.

Разом з компанією Вчасно ми збираємо 980 000 грн на 4х модульне житло Nest для родини Трофименко.