“Я вже 27 років тут живу з чоловіком, нікуди звідси не поїду”. Історія родини Олексія Пилипенка

Олексій з дружиною і сином вийшли з погреба і повернулася до будинку. Тільки-но прилягли, аж перед очима спалахнуло яскраве світло — ворожий снаряд влучив у дім. “Син мене, вважай, з-під завалів діставав”, — розповіла нам дружина Олексія. Чоловіка ж привалило дахом і контузило. Сусід також прибіг на допомогу, щоб тушити пожежу і визволяти родину.
А пізніше, 28 березня, прилетів снаряд в іншу сторону будинку. “Як бахнуло, вже ж нема де жити, то в погріб пішли, там облаштувалися, а сусіди дали буржуйку. Жили аж до травня місяця так”, — поділився Олексій.
Донька з онуком вже повернулися з евакуації і живуть у тому, що залишилось, від батьківського дому. Олексій — будівельник, тож своїми силами намагається лагодити дім, щоб хоч був дах над головою. Зараз в будинку дві маленькі холодні кімнати із меблями, що повіддавали односельці. За минулий рік сімʼя прихистила 13 котиків і декілька собак, яким не було де жити і що їсти. Тепер гріються всі разом.

Олексій з дружиною готуються стати дідусем і бабусею вдруге, адже скоро в них буде онук. Родина не покидала рідну землю під час обстрілів і окупації та не хоче зараз. Вони потребують тимчасового дому, щоб жити там під час відновлення свого гнізда.
Ми встановили модульний будинок для родини Пилипенків за кошти наших донорів.


